Одного дня терпець йому урвався, і він, вбігши до ювелірної крамниці, почав хапати все, що було зроблене з золота…

Звичайно, коли він виходив, на нього вже чекала поліція з наручниками.

Його спитали:

— Як ти міг думати, що втечеш? Та ж у крам¬ниці було повно людей!

— Повно людей? — здивовано перепитав чоловік. — Я не бачив там нікого. Я бачив тільки золото.

“Мають очі й не бачать”, — каже Біблія про тих, які байдужі до Христової науки. Це можна

сказати і про багатьох наших сучасників. Вони засліплені блиском речей, тих речей, які щоденно пропагують і рекламують.

Якось один професор поставив на досить великому білому аркуші малу чорну крапку і показав учням.

— Що ви бачите? — спитав він.

— Чорну крапку! — відповіли всі разом.

— Так, ви всі бачите маленьку чорну крапку, — сказав професор. — Але ніхто не зауважив великого білого аркуша.

У Талмуді, книзі, в якій зібрана мудрість єврейських учителів, є такі слова: “У світі, що має настати, кожний із нас буде змушений відповісти за всі ті гарні речі, які Бог створив для нас і які ми не хотіли бачити”.

Життя — це серія хвилин: правдивий успіх приходить лише тоді, коли ми живемо усіма тими хвилинами сповна.

Не ризикуй, ідучи за маленькою чорною крапкою, пройти повз великий білий аркуш.

Бруно Ферреро