Проща

До наступної прощі залишилось ...

наразі немає запланованих прощ :(

Тоді підійшли учні насамоті до Ісуса й сказали: Чому ми не могли його вигнати? А Він їм відповів: Через ваше невірство. Бо поправді кажу вам: коли будете ви мати віру, хоч як зерно гірчичне, і горі оцій скажете: Перейди звідси туди, то й перейде вона, і нічого не матимете неможливого! Цей же рід не виходить інакше, як тільки молитвою й постом. (від Матвія 17:1-19-21) Коли пробували вони в Галілеї, то сказав їм Ісус: Людський Син буде виданий людям до рук, і вони Його вб'ють, але третього дня Він воскресне. І тяжко вони зажурились…(від Матвія 17:1-22-23) Як прийшли ж вони в Капернаум, до Петра підійшли збирачі дидрахм на храм, та й сказали: Чи не заплатить ваш учитель дидрахми? Він відказує: Так. І як він увійшов до дому, то Ісус попередив його та сказав: Як ти думаєш, Симоне: царі земні з кого беруть мито або податки: від синів своїх, чи чужих? А як той відказав: Від чужих, то промовив до нього Ісус: Тож вільні сини! Та щоб їх не спокусити, піди над море, та вудку закинь, і яку першу рибу ізловиш, візьми, і рота відкрий їй, і знайдеш статира; візьми ти його, і віддай їм за Мене й за себе…(від Матвія 17:1-24-27) Підійшли до Ісуса тоді Його учні, питаючи: Хто найбільший у Царстві Небеснім? Він же дитину покликав, і поставив її серед них, та й сказав: Поправді кажу вам: коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, не ввійдете в Царство Небесне! Отже, хто впокориться, як дитина оця, той найбільший у Царстві Небеснім. І хто прийме таку дитину одну в Моє Ймення, той приймає Мене. Хто ж спокусить одне з цих малих, що вірують в Мене, то краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити, і його потопити в морській глибині… Від спокус горе світові, бо мусять спокуси прийти; надто горе людині, що від неї приходить спокуса! (від Матвія 18:1-1-7) Коли тільки рука твоя, чи нога твоя спокушає тебе, відітни її й кинь від себе: краще тобі увійти в життя одноруким або одноногим, ніж з обома руками чи з обома ногами бути вкиненому в огонь вічний. І коли твоє око тебе спокушає його вибери й кинь від себе: краще тобі однооким ввійти в життя, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огненної. Стережіться, щоб ви не погордували ані одним із малих цих; кажу бо Я вам, що їхні Анголи повсякчасно бачать у небі обличчя Мого Отця, що на небі. (від Матвія 18:1-8-10) Син бо Людський прийшов, щоб спасти загинуле. Як вам здається: коли має який чоловік сто овець, а одна з них заблудить, то чи він не покине дев'ятдесятьох і дев'ятьох у горах, і не піде шукати заблудлої? І коли пощастить відшукати її, поправді кажу вам, що радіє за неї він більше, аніж за дев'ятдесятьох і дев'ятьох незаблудлих. Так волі нема Отця вашого, що на небі, щоб загинув один із цих малих. (від Матвія 18:1-11-14) А коли прогрішиться твій брат проти тебе, іди й йому викажи поміж тобою та ним самим; як тебе він послухає, ти придбав свого брата. А коли не послухає він, то візьми з собою ще одного чи двох, щоб справа всіляка ствердилась устами двох чи трьох свідків. А коли не послухає їх, скажи Церкві; коли ж не послухає й Церкви, хай буде тобі, як поганин і митник! Поправді кажу вам: Що тільки зв'яжете на землі, зв'язане буде на небі, і що тільки розв'яжете на землі, розв'язане буде на небі. Ще поправді кажу вам, що коли б двоє з вас на землі погодились про всяку річ, то коли вони будуть просити за неї, станеться їм від Мого Отця, що на небі! Бо де двоє чи троє в Ім'я Моє зібрані, там Я серед них. (від Матвія 18:1-15-20) Петро приступив тоді та запитався Його: Господи, скільки разів брат мій може згрішити проти мене, а я маю прощати йому? Чи до семи раз? Ісус промовляє до нього: Не кажу тобі до семи раз, але аж до семидесяти раз по семи! (від Матвія 18:1-21-22) Тим то Царство Небесне подібне одному цареві, що захотів обрахунок зробити з своїми рабами. Коли ж він почав обраховувати, то йому привели одного, що винен був десять тисяч талантів. А що він не мав із чого віддати, наказав пан продати його, і його дружину та діти, і все, що він мав, і заплатити. Тоді раб той упав до ніг, і вклонявся йому та благав: Потерпи мені, я віддам тобі все! І змилосердився пан над рабом тим, і звільнив його, і простив йому борг. А як вийшов той раб, то спіткав він одного з своїх співтоваришів, що був винен йому сто динаріїв. І, схопивши його, він душив та казав: Віддай, що ти винен! А товариш його впав у ноги йому, і благав його, кажучи: Потерпи мені, і я віддам тобі! Та той не схотів, а пішов і всадив до в'язниці його, аж поки він боргу не верне. Як побачили ж товариші його те, що сталося, то засмутилися дуже, і прийшли й розповіли своєму панові все, що було. Тоді пан його кличе його, та й говорить до нього: Рабе лукавий, я простив був тобі ввесь той борг, бо просив ти мене. Чи й тобі не належало змилуватись над своїм співтоваришем, як і я над тобою був змилувався? І прогнівався пан його, і катам його видав, аж поки йому не віддасть всього боргу. Так само й Отець Мій Небесний учинить із вами, коли кожен із вас не простить своєму братові з серця сво... А Ісус Своїх учнів покликав і сказав: Жаль Мені цих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, але їсти не мають чого; відпустити їх без їжі не хочу, щоб вони не ослабли в дорозі. А учні Йому відказали: Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки народу? А Ісус запитав їх: Скільки маєте хліба? Вони ж відказали: Семеро, та трохи рибок. І Він ізвелів на землі посідати народові. І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав учням Своїм, а учні народові. І всі їли й наситилися, а з позосталих кусків назбирали сім кошиків повних… Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей. І, відпустивши народ, усів Він до човна, і прибув до землі Магдалинської. (від Матвія 15:1-32-39) І підійшли фарисеї та саддукеї, і, випробовуючи, просили Його показати ознаку їм із неба. А Він відповів і промовив до них: Ви звечора кажете: Буде погода, червоніє бо небо. А ранком: Сьогодні негода, червоніє бо небо похмуре. Розпізнати небесне обличчя ви вмієте, ознак часу ж не можете! Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки, та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йони. І, їх полишивши, Він відійшов. (від Матвія 16:1-1-4) А учні Його, перейшовши на той бік, забули взяти хліба. Ісус же промовив до них: Стережіться уважливо фарисейської та саддукейської розчини! Вони ж міркували собі й говорили: Ми ж хлібів не взяли. А Ісус, знавши те, запитав: Чого між собою міркуєте ви, маловірні, що хлібів не взяли? Чи ж ви ще не розумієте й не пам'ятаєте про п'ять хлібів на п'ять тисяч, і скільки кошів ви зібрали? Ані про сім хлібів на чотири тисячі, і скільки кошиків ви назбирали? Як ви не розумієте, що Я не про хліб вам сказав? Стережіться но розчини фарисейської та саддукейської! Тоді зрозуміли вони, що Він не казав стерегтися їм розчини хлібної, але фарисейської та саддукейської науки. (від Матвія 16:1-5-12) Прийшовши ж Ісус до землі Кесарії Пилипової, питав Своїх учнів і казав: За кого народ уважає Мене, Сина Людського? Вони ж відповіли: Одні за Івана Христителя, одні за Іллю, інші ж за Єремію або за одного з пророків. Він каже до них: А ви за кого Мене маєте? А Симон Петро відповів і сказав: Ти Христос, Син Бога Живого! А Ісус відповів і до нього промовив: Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець. І кажу Я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, і сили адові не переможуть її. І ключі тобі дам від Царства Небесного, і що на землі ти зв'яжеш, те зв'язане буде на небі, а що на землі ти розв'яжеш, те розв'язане буде на небі! Тоді наказав Своїм учням, щоб нікому не казали, що Він Христос. (від Матвія 16:1-13-20) Із того часу Ісус став виказувати Своїм учням, що Він мусить іти до Єрусалиму, і постраждати багато від старших, і первосвящеників, і книжників, і вбитому бути, і воскреснути третього дня. І, набік відвівши Його, Петро став Йому докоряти й казати: Змилуйся, Господи, такого Тобі хай не буде! А Він обернувся й промовив Петрові: Відступися від Мене, сатано, ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське! (від Матвія 16:1-21-23) Промовив тоді Ісус учням Своїм: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною. Бо хто хоче спасти свою душу, той погубить її, хто ж за Мене свою душу погубить, той знайде її. Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою? (від Матвія 16:1-24-26) Бо прийде Син Людський у славі Свого Отця з Анголами Своїми, і тоді віддасть кожному згідно з ділами його. Поправді кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не побачать Сина Людського, що йде в Царстві Своїм. (від Матвія 16:1-27-28) А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, брата його, та й веде їх осібно на гору високу. І Він перед ними переобразився: обличчя Його, як те сонце, засяло, а одежа Його стала біла, як світло. І ось з'явились до них Мойсей та Ілля, і розмовляли із Ним. І озвався Петро та й сказав до Ісуса: Господи, добре бути нам тут! Коли хочеш, поставлю отут три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі. Як він ще говорив, ось хмара ясна заслонила їх, і ось голос із хмари почувсь, що казав: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся! А почувши, попадали учні долілиць, і полякалися сильно… А Ісус підійшов, доторкнувся до них і промовив: Уставайте й не бійтесь! Звівши ж очі свої, нікого вони не побачили, окрім Самого Ісуса. А коли з гори сходили, заповів їм Ісус і сказав: Не кажіть нікому про цеє видіння, аж поки Син Людський із мертвих воскресне. (від Матвія 17:1-1-9) І запитали Його учні, говорячи: Що це книжники кажуть, ніби треба Іллі перш прийти? А Він відповів і сказав: Ілля, правда, прийде, і все приготує. Але кажу вам, що Ілля вже прийшов був, та його не пізнали, але з ним зробили, що тільки хотіли… Так і Син Людський має страждати від них. Учні тоді зрозуміли, що Він їм говорив про Івана Христителя. (від Матвія 17:1-10... Коли Він іще промовляв до народу, аж ось мати й брати Його осторонь стали, бажаючи з Ним говорити. І сказав хтось Йому: Ото мати Твоя й Твої браття стоять онде осторонь, і говорити з Тобою бажають. А Він відповів тому, хто Йому говорив, і сказав: Хто мати Моя? І хто браття Мої? І, показавши рукою Своєю на учнів Своїх, Він промовив: Ото Моя мати та браття Мої! Бо хто волю Мого Отця, що на небі, чинитиме, той Мені брат, і сестра, і мати! (від Матвія 12:1-46-50) Того ж дня Ісус вийшов із дому, та й сів біля моря. І безліч народу зібралась до Нього, так що Він увійшов був до човна та й сів, а ввесь натовп стояв понад берегом. І багато навчав Він їх притчами, кажучи: Ось вийшов сіяч, щоб посіяти. (від Матвія 13:1-1-3) І як сіяв він зерна, упали одні край дороги, і пташки налетіли, та їх повидзьобували. Другі ж упали на ґрунт кам'янистий, де не мали багато землі, і негайно посходили, бо земля неглибока була; а як сонце зійшло, то зів'яли, і коріння не мавши, посохли. А інші попадали в терен, і вигнався терен, і їх поглушив. Інші ж упали на добрую землю і зродили: одне в сто раз, друге в шістдесят, а те втридцятеро. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає! (від Матвія 13:1-4-9) І учні Його приступили й сказали до Нього: Чому притчами Ти промовляєш до них? А Він відповів і промовив: Тому, що вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, їм же не дано. Бо хто має, то дасться йому та додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має. Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють. І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє: Почуєте слухом, і не зрозумієте, дивитися будете оком, і не побачите… Затовстіло бо серце людей цих, тяжко чують вухами вони, і зажмурили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоровив! Очі ж ваші блаженні, що бачать, і вуха ваші, що чують. Бо поправді кажу вам, що багато пророків і праведних бажали побачити, що бачите ви, та не бачили, і почути, що чуєте ви, і не чули. (від Матвія 13:1-10-17) Послухайте ж притчу про сіяча. До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий, і краде посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою. А посіяне на кам'янистому ґрунті, це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його; але кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж утиск або переслідування настають за слово, то він зараз спокушується. А між терен посіяне, це той, хто слухає слово, але клопоти віку цього та омана багатства заглушують слово, і воно зостається без плоду. А посіяне в добрій землі, це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він приносить, і дає один у сто раз, другий у шістдесят, а той утридцятеро. (від Матвія 13:1-18-23) Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм. А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов. А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукіль. І прийшли господареві раби, та й кажуть йому: Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль? А він їм відказав: Чоловік супротивник накоїв оце. А раби відказали йому: Отож, чи не хочеш, щоб пішли ми і його повиполювали? Але він відказав: Ні, щоб, виполюючи той кукіль, ви не вирвали разом із ним і пшеницю. Залишіть, хай разом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива накажу я женцям: Зберіть перше кукіль і його пов'яжіть у снопки, щоб їх попалити; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї. (від Матвія 13:1-24-30) Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до зерна гірчичного, що взяв чоловік і посіяв на полі своїм. Воно найдрібніше з увсього насіння, але, коли виросте, більше воно за зілля, і стає деревом, так що птаство небесне злітається, і кублиться в віттях його. Іншу притчу Він їм розповів: Царство Небесне подібне до розчини, що її бере жінка, і кладе на три мірі муки, аж поки все вкисне. (від Матвія 13:1-31-33) Це все в притчах Ісус говорив до людей, і без притчі нічого Він їм не казав, щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: Відкрию у притчах уста Свої, розповім таємниці від почину світу! (від Матвія 13:1-34-35) Тоді відпустив Він народ і додому прийшов. І підійшли Його учні до Нього й сказали: Поясни нам притчу про кукіль польовий. А Він відповів і промовив до них: Хто добре насіння посіяв був, це Син Людський, а поле це світ, добре ж насіння це сини Царства, а кукіль сини лукавого; а ворог, що всіяв його це диявол, жнива кінець віку, а женці Анголи. (від Матвія 13:1-36-39) І як збирають кукіль, і як палять в огні, так буде й наприкінці віку цього. Пошле Людський Син Своїх Анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззаконня, і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів! Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця. Хто має вуха, нехай слухає! (від Матвія 13:1-40-43) Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав, і сказав: Що ви думаєте про Христа? Чий Він син? Вони Йому кажуть: Давидів. Він до них промовляє: Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже: Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм. Тож, коли Давид зве Його Господом, як же Він йому син? І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова… І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його. (від Матвія 22:1-41-46) Тоді промовив Ісус до народу й до учнів Своїх, і сказав: На сидінні Мойсеєвім усілися книжники та фарисеї. Тож усе, що вони скажуть вам, робіть і виконуйте; та за вчинками їхніми не робіть, бо говорять вони та не роблять того! Вони ж в'яжуть тяжкі тягарі, і кладуть їх на людські рамена, самі ж навіть пальцем своїм не хотять їх порушити… Усі ж учинки свої вони роблять, щоб їх бачили люди, і богомілля свої розширяють, і здовжують китиці. І люблять вони передніші місця на бенкетах, і передніші лавки в синагогах, і привіти на ринках, і щоб звали їх люди: Учителю! (від Матвія 23:1-1-7) А ви вчителями не звіться, бо один вам Учитель, а ви всі брати. І не називайте нікого отцем на землі, бо один вам Отець, що на небі. І не звіться наставниками, бо один вам Наставник, Христос. Хто між вами найбільший, хай слугою вам буде! Хто бо підноситься, буде понижений, хто ж понижується, той піднесеться. (від Матвія 23:1-8-12) Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що перед людьми зачиняєте Царство Небесне, бо й самі ви не входите, ані тих, хто хоче ввійти, увійти не пускаєте! Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що вдовині хати поїдаєте, і напоказ молитесь довго, через те осуд тяжчий ви приймете! Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що обходите море та землю, щоб придбати нововірця одного; а коли те стається, то робите його сином геєнни, вдвоє гіршим від вас! (від Матвія 23:1-13-15) Горе вам, проводирі ви сліпі, що говорите: Коли хто поклянеться храмом, то нічого; а хто поклянеться золотом храму, то той винуватий. Нерозумні й сліпі, що бо більше: чи золото, чи той храм, що освячує золото? І: Коли хто поклянеться жертівником, то нічого, а хто поклянеться жертвою, що на нім, то він винуватий. Нерозумні й сліпі, що бо більше: чи жертва, чи той жертівник, що освячує жертву? Отож, хто клянеться жертівником, клянеться ним та всім, що на ньому. І хто храмом клянеться, клянеться ним та Тим, Хто живе в нім. І хто небом клянеться, клянеться Божим престолом і Тим, Хто на ньому сидить. (від Матвія 23:1-16-22) Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що даєте десятину із м'яти, і ганусу й кмину, але найважливіше в Законі покинули: суд, милосердя та віру; це треба робити, і того не кидати. Проводирі ви сліпі, що відціджуєте комаря, а верблюда ковтаєте! Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що чистите зовнішність кухля та миски, а всередині повні вони здирства й кривди! Фарисею сліпий, очисти перше середину кухля, щоб чистий він був і назовні! Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що подібні до гробів побілених, які гарними зверху здаються, а всередині повні трупних кісток та всякої нечистости! Так і ви, назовні здаєтеся людям за праведних, а всередині повні лицемірства та беззаконня! (від Матвія 23:1-23-28) Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що пророкам надгробники ставите, і праведникам прикрашаєте пам'ятники, та говорите: Якби ми жили за днів наших батьків, то ми не були б спільниками їхніми в крові пророків. Тим самим на себе свідкуєте, що сини ви убивців пророків. Доповніть і ви міру провини ваших батьків! О змії, о роде гадючий, як ви втечете від засуду до геєнни? І ось тому посилаю до вас Я пророків, і мудрих, і книжників; частину їх ви повбиваєте та розіпнете, а частину їх ви бичуватимете в синагогах своїх, і будете гнати з міста до міста. Щоб спала на вас уся праведна кров, що пролита була на землі, від крови Авеля праведного, аж до крови Захарія, Варахіїного сина, що ви замордували його між храмом і жертівником! Поправді кажу вам: Оце все спаде на рід цей! Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки разів Я хотів зібрати діти твої, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та ви не захотіли! Ось ваш дім залишається порожній для вас! Говорю бо Я вам: Відтепер ви Мене не побачите, аж поки не скажете: Благословенний, Хто йде у Господнє Ім'я! (від Матвія 23:1-29-39) І вийшов Ісус і від храму пішов. І підійшли Його учні, щоб Йому показати будинки храмові. Він же промовив у відповідь їм: Чи бачите ви все оце? Поправді кажу вам: Не залишиться тут навіть камінь на камені, який не зруйнується!… (від Матвія 24:1-1-2) Коли ж Він сидів на Оливній горі, підійшли Його учні до Нього самотньо й спитали: Скажи нам, коли станеться це? І яка буде ознака приходу Твого й кінця віку? Ісус же промовив у відповідь їм: Стережіться, щоб вас хто не звів! Бо багато хто прийде в Ім'я Моє, кажучи: Я Христос. І зведуть багатьох. Ви ж про війни почуєте, і про воєнні чутки, глядіть, не лякайтесь, б... Царство Небесне подібне ще до захованого в полі скарбу, що людина, знайшовши, ховає його, і з радости з того йде, та й усе, що має, продає та купує те поле. Подібне ще Царство Небесне до того купця, що пошукує перел добрих, а як знайде одну дорогоцінну перлину, то йде, і все продає, що має, і купує її. Подібне ще Царство Небесне до невода, у море закиненого, що зібрав він усячину. Коли він наповниться, тягнуть на берег його, і, сівши, вибирають до посуду добре, непотріб же геть викидають. Так буде й наприкінці віку: Анголи повиходять, і вилучать злих з-поміж праведних, і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів! Чи ви зрозуміли це все? Так! відказали Йому. І Він їм сказав: Тому кожен книжник, що навчений про Царство Небесне, подібний до того господаря, що з скарбниці своєї виносить нове та старе. (від Матвія 13:1-44-52) І сталось, як скінчив Ісус притчі оці, Він звідти пішов. І прийшов Він до Своєї батьківщини, і навчав їх у їхній синагозі, так що стали вони дивуватися й питати: Звідки в Нього ця мудрість та сили чудодійні? Чи ж Він не син теслі? Чи ж мати Його не Марією зветься, а брати Його Яків, і Йосип, і Симон та Юда? І чи ж сестри Його не всі з нами? Звідки ж Йому все оте? І вони спокушалися Ним. А Ісус їм сказав: Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй та в домі своїм! І Він не вчинив тут чуд багатьох через їхню невіру. (від Матвія 13:1-53-58) Того часу прочув Ірод чотиривласник чутки про Ісуса, і сказав своїм слугам: Це Іван Христитель, він із мертвих воскрес, і тому чуда творяться ним… Бо Ірод схопив був Івана, і зв'язав його, і посадив у в'язницю через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа. Бо до нього Іван говорив: Не годиться тобі її мати! І хотів Ірод смерть заподіяти йому, та боявся народу, бо того за пророка вважали. А як був день народження Ірода, танцювала посеред гостей дочка Іродіядина, та й Іродові догодила. Тому під присягою він обіцявся їй дати, чого тільки попросить вона. А вона, за намовою матері своєї: Дай мені проказала отут на полумиску голову Івана Христителя!… І цар засмутився, але через клятву та тих, хто сидів при столі з ним, звелів дати. І послав стяти Івана в в'язниці. І принесли на полумискові його голову, та й дали дівчині, а та віднесла її своїй матері… А учні його прибули, взяли тіло, і поховали його, та прийшли й сповістили Ісуса. (від Матвія 14:1-1-12) Як Ісус те почув, Він відплив звідти човном у місце пустинне й самотнє. І, прочувши, народ із міст пішов пішки за Ним. І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилосердивсь над ними, і їхніх слабих уздоровив. А коли настав вечір, підійшли Його учні до Нього й сказали: Тут місце пустинне, і година вже пізня; відпусти народ, хай по селах розійдуться, і куплять поживи собі. А Ісус їм сказав: Непотрібно відходити їм, нагодуйте їх ви! Вони ж кажуть Йому: Не маємо чим тут, тільки п'ятеро хліба й дві рибі. А Він відказав: Принесіть Мені їх сюди. І, звелівши натовпові посідати на траві, Він узяв п'ятеро хліба й дві рибі, споглянув на небо, поблагословив й поламав ті хліби, і дав учням, а учні народові. І всі їли й наситились, а з кусків позосталих назбирали дванадцятеро повних кошів… Їдців же було мужа тисяч із п'ять, крім жінок і дітей. (від Матвія 14:1-13-21) І зараз звелів Ісус учням до човна сідати, і переплисти на той бік раніше Його, аж поки народ Він відпустить. Відпустивши ж народ, Він на гору пішов помолитися насамоті; і як вечір настав, був там Сам. А човен вже був на середині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супротивний. А о четвертій сторожі нічній Ісус підійшов до них, ідучи по морю. Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настрашилися та й казали: Мара! І від страху вони закричали… А Ісус до них зараз озвався й сказав: Заспокойтесь, це Я, не лякайтесь! Петро ж відповів і сказав: Коли, Господи, Ти це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді. А Він відказав йому: Іди. І, вилізши з човна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса. Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопати, і скричав: Рятуй мене, Господи!… І зараз Ісус простяг руку й схопив його, і каже до нього: Маловірний, чого усумнився? Як до човна ж вони ввійшли, буря вщухнула. А приявні в човні вклонились Йому та сказали: Ти справді Син Божий! (від Матвія 14:1-22-33) Перепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську. А люди тієї місцевости, пізнавши Його, сповістили по всій тій околиці, і до Нього принесли всіх хворих. І благали Його, щоб бодай доторкнутися краю одежі Його. А хто доторкавсь, уздоровлений був. (від Матвія 14:1-34-36) Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму й сказали: Чого Твої учні ламають передання старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають. А Він відповів і промовив до них: А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради передання вашого? Бо Бог заповів: Шануй батька та матір, та: Хто злорічить на батька чи матір, хай смертю помре. А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові, то мож... І підійшли фарисеї до Нього, і, випробовуючи, запитали Його: Чи дозволено дружину свою відпускати з причини всякої? А Він відповів і сказав: Чи ви не читали, що Той, Хто створив споконвіку людей, створив їх чоловіком і жінкою? І сказав: Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, і стануть обоє вони одним тілом, тому то немає вже двох, але одне тіло. Тож, що Бог спарував, людина нехай не розлучує! Вони кажуть Йому: А чому ж Мойсей заповів дати листа розводового, та й відпускати? Він говорить до них: То за ваше жорстокосердя дозволив Мойсей відпускати дружин ваших, спочатку ж так не було. А Я вам кажу: Хто дружину відпустить свою не з причини перелюбу, і одружиться з іншою, той чинить перелюб. І хто одружиться з розведеною, той чинить перелюб. Учні говорять Йому: Коли справа така чоловіка із дружиною, то не добре одружуватись. А Він їм відказав: Це слово вміщають не всі, але ті, кому дано. Бо бувають скопці, що з утроби ще матерньої народилися так; є й скопці, що їх люди оскопили, і є скопці, що самі оскопили себе ради Царства Небесного. Хто може вмістити, нехай вмістить. (від Матвія 19:1-3-12) Тоді привели Йому діток, щоб поклав на них руки, і за них помолився, учні ж їм докоряли. Ісус же сказав: Пустіть діток, і не бороніть їм приходити до Мене, бо Царство Небесне належить таким. І Він руки на них поклав, та й пішов звідтіля. (від Матвія 19:1-13-15) І підійшов ось один, і до Нього сказав: Учителю Добрий, що маю зробити я доброго, щоб мати життя вічне? Він же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого. Коли ж хочеш ввійти до життя, то виконай заповіді. Той питає Його: Які саме? А Ісус відказав: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй неправдиво. Шануй батька та матір, і: Люби свого ближнього, як самого себе. Говорить до Нього юнак: Це я виконав все. Чого ще бракує мені? Ісус каже йому: Коли хочеш бути досконалим, піди, продай добра свої та й убогим роздай, і матимеш скарб ти на небі. Потому приходь та й іди вслід за Мною. Почувши ж юнак таке слово, відійшов, зажурившись, бо великі маєтки він мав. Ісус же сказав Своїм учням: Поправді кажу вам, що багатому трудно ввійти в Царство Небесне. Іще вам кажу: Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Боже Царство ввійти! Як учні ж Його це зачули, здивувалися дуже й сказали: Хто ж тоді може спастися? А Ісус позирнув і сказав їм: Неможливе це людям, та можливе все Богові. (від Матвія 19:1-16-26) Тоді відізвався Петро та до Нього сказав: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом; що ж нам буде за це? А Ісус відказав їм: Поправді кажу вам, що коли, при відновленні світу, Син Людський засяде на престолі слави Своєї, тоді сядете й ви, що за Мною пішли, на дванадцять престолів, щоб судити дванадцять племен Ізраїлевих. І кожен, хто за Ймення Моє кине дім, чи братів, чи сестер, або батька, чи матір, чи діти, чи землі, той багатокротно одержить і успадкує вічне життя. І багато-хто з перших останніми стануть, а останні першими. (від Матвія 19:1-27-30) Бо Царство Небесне подібне одному господареві, що вдосвіта вийшов згодити робітників у свій виноградник. Згодившися ж він із робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника. А вийшовши коло години десь третьої, побачив він інших, що стояли без праці на ринку, та й каже до них: Ідіть і ви до мого виноградника, і що буде належати, дам вам. Вони ж відійшли. І вийшов він знов о годині десь шостій й дев'ятій, і те саме зробив. А вийшовши коло години одинадцятої, знайшов інших, що стояли без праці, та й каже до них: Чого тут стоїте цілий день безробітні? Вони кажуть до нього: Бо ніхто не найняв нас. Відказує їм: Ідіть і ви в виноградник. Коли ж вечір настав, то говорить тоді до свого управителя пан виноградника: Поклич робітників, і дай їм заплату, почавши з останніх до перших. І прийшли ті, що з години одинадцятої, і взяли по динарію. Коли ж прийшли перші, то думали, що вони візьмуть більше. Та й вони по динару взяли. А взявши, вони почали нарікати на господаря, кажучи: Ці останні годину одну працювали, а ти прирівняв їх до нас, що витерпіли тягар дня та спекоту… А він відповів і сказав до одного із них: Не кривджу я, друже, тебе, хіба не за динарія згодився зо мною? Візьми ти своє та й іди. Але я хочу дати й цьому ось останньому, як і тобі. Чи ж не вільно мені зо своїм, що я хочу, зробити? Хіба око твоє заздре від того, що я добрий? Отак будуть останні першими, а перші останніми! (від Матвія 20:1-1-16) Побажавши ж піти до Єрусалиму, Ісус взяв осібно Дванадцятьох, і на дорозі їм сповістив: Оце в Єрусалим ми йдемо, і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський, і засудять на смерть Його… І посганам Його вони видадуть на наругу та на катування, і на розп'яття, але третього дня Він воскресне! (від Матвія 20:1-17-19) Тоді приступила до Нього мати синів Зеведеєвих, і вклонилась, і просила від Нього чогось. А Він їй сказав: Чого хочеш? Вона каже Йому: Скажи, щоб обидва сини мої ці сіли в Царстві Твоїм праворуч оди... А коли Він зійшов із гори, услід за Ним ішов натовп великий. І ось підійшов прокажений, уклонився Йому та й сказав: Коли, Господи, хочеш, Ти можеш очистити мене! А Ісус простяг руку, і доторкнувся до нього, говорячи: Хочу, будь чистий! І тієї хвилини очистився той від своєї прокази. І говорить до нього Ісус: Гляди, не розповідай нікому. Але йди, покажися священикові, та дар принеси, якого Мойсей заповів, їм на свідоцтво. (від Матвія 8:1-1-4) А коли Він до Капернауму ввійшов, то до Нього наблизився сотник, та й благати зачав Його, кажучи: Господи, мій слуга лежить удома розслаблений, і тяжко страждає. Він говорить йому: Я прийду й уздоровлю його. А сотник Йому відповів: Недостойний я, Господи, щоб зайшов Ти під стріху мою… Та промов тільки слово, і видужає мій слуга! Бо й я людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди то йде він, а тому: прийди і приходить, або рабові своєму: зроби те і він зробить. Почувши таке, Ісус здивувався, і промовив до тих, хто йшов услід за Ним: Поправді кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри! Кажу ж вам, що багато-хто прийдуть від сходу та заходу, і засядуть у Царстві Небеснім із Авраамом, Ісаком та Яковом. Сини ж Царства повкидані будуть до темряви зовнішньої буде там плач і скрегіт зубів!… І сказав Ісус сотникові: Іди, і як повірив ти, нехай так тобі й станеться! І тієї ж години одужав слуга його. (від Матвія 8:1-5-13) Як прийшов же Ісус до Петрового дому, то побачив тещу його, що лежала в гарячці. І Він доторкнувся руки її, і гарячка покинула ту… І встала вона, та й Йому прислуговувала! А коли настав вечір, привели багатьох біснуватих до Нього, і Він словом Своїм вигнав духів, а недужих усіх уздоровив, щоб справдилося, що сказав був Ісая пророк, промовляючи: Він узяв наші немочі, і недуги поніс. (від Матвія 8:1-14-17) А як угледів Ісус навколо Себе багато народу, наказав переплинути на той бік. І приступив один книжник та й до Нього сказав: Учителю, я піду за Тобою, хоч би куди ти пішов! Промовляє до нього Ісус: Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, Син же Людський не має де й голови прихилити… А інший із учнів промовив до Нього: Дозволь мені, Господи, перше піти та батька свого поховати. А Ісус йому каже: Іди за Мною, і зостав мертвим ховати мерців своїх! І коли Він до човна вступив, за Ним увійшли Його учні. І ось буря велика зірвалась на морі, аж човен зачав заливатися хвилями. А Він спав… І кинулись учні, і збудили Його та й благали: Рятуй, Господи, гинемо! А Він відповів їм: Чого полохливі ви, маловірні? Тоді встав, заказав бурі й морю, і тиша велика настала… А народ дивувався й казав: Хто ж це такий, що вітри та море слухняні Йому? (від Матвія 8:1-18-27) І, як прибув Він на той бік, до землі Гадаринської, перестріли Його два біснуваті, що вийшли з могильних печер, дуже люті, так що ніхто не міг переходити тією дорогою. І ось, вони стали кричати, говорячи: Що Тобі, Сину Божий, до нас? Прийшов Ти сюди передчасно нас мучити? А оподаль від них пасся гурт великий свиней. І просилися демони, кажучи: Коли виженеш нас, то пошли нас у той гурт свиней. А Він відповів їм: Ідіть. І вийшли вони, і пішли в гурт свиней. І ось кинувся з кручі до моря ввесь гурт, і потопився в воді. Пастухи ж повтікали; а коли прибули вони в місто, то про все розповіли, і про біснуватих. І ось, усе місто вийшло назустріч Ісусові. Як Його ж угледіли, то стали благати, щоб пішов Собі з їхнього краю!.. (від Матвія 8:1-28-34) І, сівши до човна, Він переплинув, і до міста Свого прибув. І ото, принесли до Нього розслабленого, що на ложі лежав. І, як побачив Ісус їхню віру, сказав розслабленому: Будь бадьорий, сину! Прощаються тобі гріхи твої! І ось, дехто із книжників стали казати про себе: Він богозневажає. Ісус же думки їхні знав і сказав: Чого думаєте ви лукаве в серцях своїх? Що легше, сказати: Прощаються тобі гріхи, чи сказати: Уставай та й ходи? Але щоб ви знали, що прощати гріхи на землі має владу Син Людський, тож каже Він розслабленому: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім! Той устав і пішов у свій дім. А натовп, побачивши це, налякався, і славив Бога, що людям Він дав таку владу!… (від Матвія 9:1-1-8) А коли Ісус звідти проходив, побачив чоловіка, на ймення Матвія, що сидів на митниці, та й каже йому: Іди за Мною! Той устав, і пішов услід за Ним. І сталось, як Ісус сидів при столі у домі, ось зійшлося багато митників і грішників, і вони посідали з Ним та з Його учнями. Як побачили ж те фарисеї, то сказали до учнів Його: Чому то Вчитель ваш їсть із митниками та із грішниками? А Він це почув та й сказав: Лікаря не потребують здорові, а слабі! Ідіть же, і навчіться, що то є: Милости хочу, а не жертви. Бо Я не прийшов кликати праведних, але грішників до покаяння. (від Матвія 9:1-9-13) Тоді приступили до Нього Іванові учні та й кажуть: Чому постимо ми й фарисеї, а учні Твої не постять? Ісус же промовив до них: Хіба можуть гості весільні сумувати, поки з ними ще є молодий? Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них... Ісус же став перед намісником. І намісник Його запитав і сказав: Чи Ти Цар Юдейський? Ісус же йому відказав: Ти кажеш. Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічого на те не відказував. Тоді каже до Нього Пилат: Чи не чуєш, як багато на Тебе свідкують? А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був дуже здивований. Мав же намісник звичай відпускати на свято народові в'язня одного, котрого хотіли вони. Був тоді в'язень відомий, що звався Варавва. І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос? Бо він знав, що Його через заздрощі видали. Коли ж він сидів на суддевім сидінні, його дружина прислала сказати йому: Нічого не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього… А первосвященики й старші попідмовляли народ, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподіяти. Намісник тоді відповів і сказав їм: Котрого ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив? Вони ж відказали: Варавву. Пилат каже до них: А що ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос? Усі закричали: Нехай розп'ятий буде!… А намісник спитав: Яке ж зло Він зробив? Вони ж зачали ще сильніше кричати й казати: Нехай розп'ятий буде! І, як побачив Пилат, що нічого не вдіє, а неспокій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: Я невинний у крові Його! Самі ви побачите… А ввесь народ відповів і сказав: На нас Його кров і на наших дітей!… Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб розп'ятий був. (від Матвія 27:1-11-26) Тоді то намісникові вояки, до преторія взявши Ісуса, зібрали на Нього ввесь відділ. І, роздягнувши Його, багряницю наділи на Нього. І, сплівши з тернини вінка, поклали Йому на голову, а тростину в правицю Його. І, навколішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: Радій, Царю Юдейський! І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били…(від Матвія 27:1-27-30) А коли назнущалися з Нього, зняли з Нього плаща, і зодягнули в одежу Його. І повели Його на розп'яття. А виходячи, стріли одного кірінеянина, Симон на ймення, його змусили нести для Нього хреста. І, прибувши на місце, що зветься Голгофа, цебто сказати Череповище, дали Йому пити вина, із гіркотою змішаного, та, покуштувавши, Він пити не схотів. А розп'явши Його, вони поділили одежу Його, кинувши жереба. І, посідавши, стерегли Його там. І напис провини Його помістили над Його головою: Це Ісус, Цар Юдейський. Тоді розп'ято з Ним двох розбійників: одного праворуч, а одного ліворуч. (від Матвія 27:1-31-38) А хто побіч проходив, Його лихословили та головами своїми хитали, і казали: Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, спаси Самого Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста! Так само ж і первосвященики з книжниками та старшими, насміхаючися, говорили: Він інших спасав, а Самого Себе не може спасти! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зійде тепер із хреста, і ми повіримо Йому! Покладав Він надію на Бога, нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому. Бо Він говорив: Я Син Божий… Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були розп'яті. (від Матвія 27:1-39-44) А від години шостої аж до години дев'ятої темрява сталась по цілій землі! А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучним голосом, кажучи: Елі, Елі, лама савахтані? цебто: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув? Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю. А один із них зараз побіг і взяв губку та, оцтом її наповнивши, настромив на тростину й давав Йому пити. Інші казали: Чекай но, побачмо, чи прийде Ілля визволяти Його. А Ісус знову голосом гучним іскрикнув, і духа віддав… І ось завіса у храмі роздерлась надвоє від верху аж додолу, і земля потряслася, і зачали розпадатися скелі, і повідкривались гроби, і повставало багато тіл спочилих святих, а з гробів повиходивши, по Його воскресенні, до міста святого ввійшли, і багатьом із'явились. А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися дуже й казали: Він був справді Син Божий! Було там багато й жінок, що дивилися здалека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуговували. Між ними була Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йосипа, і мати синів Зеведеєвих. (від Матвія 27:1-45-56) А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Ариматеї, на ім'я Йосип, що й сам був навчався в Ісуса. Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати. І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його плащаницею чистою, і поклав його в гробі новому своїм, що був висік у скелі. До дверей гробових привалив він великого каменя, та й відійшов. Була ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насупроти гробу. (від Матвія 27:1-57-61) А наступного дня, що за п'ятницею, до Пилата зібралися первосвященики та фарисеї, і сказали: Пригадали ми, пане, собі, що обманець отой, як живий іще був, то сказав: По трьох днях Я воскресну. Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкр... Коли ж ті виходили, то ось привели до Нього чоловіка німого, що був біснуватий. І як демон був вигнаний, німий заговорив. І дивувався народ і казав: Ніколи таке не траплялося серед Ізраїля! Фарисеї ж казали: Виганяє Він демонів силою князя демонів. (від Матвія 9:1-32-34) І обходив Ісус всі міста та оселі, навчаючи в їхніх синагогах, та Євангелію Царства проповідуючи, і вздоровлюючи всяку недугу та неміч усяку. А як бачив людей, змилосерджувався Він над ними, бо були вони змучені та розпорошені, як ті вівці, що не мають пастуха. Тоді Він казав Своїм учням: Жниво справді велике, та робітників мало; тож благайте Господаря жнива, щоб на жниво Своє Він робітників вислав. (від Матвія 9:1-35-38) І закликав Він дванадцятьох Своїх учнів, і владу їм дав над нечистими духами, щоб їх виганяли вони, і щоб уздоровляли всіляку недугу та неміч всіляку. А ймення апостолів дванадцятьох отакі: перший Симон, що Петром прозивається, і Андрій, брат його; Яків, син Зеведеїв, та Іван, брат його; Пилип і Варфоломій, Хома й митник Матвій; Яків, син Алфеїв, і Тадей; Симон Кананіт, та Юда Іскаріотський, що й видав Його. (від Матвія 10:1-1-4) Цих Дванадцятьох Ісус вислав, і їм наказав, промовляючи: На путь до поган не ходіть, і до самарянського міста не входьте, але йдіть радніш до овечок загинулих дому Ізраїлевого. А ходячи, проповідуйте та говоріть, що наблизилось Царство Небесне. Уздоровляйте недужих, воскрешайте померлих, очищайте прокажених, виганяйте демонів. Ви дармо дістали, дармо й давайте. Не беріть ані золота, ані срібла, ані мідяків до своїх поясів, ані торби в дорогу, ані двох одеж, ні сандаль, ані палиці. Бо вартий робітник своєї поживи. А як зайдете в місто якесь чи в село, то розвідайте, хто там достойний, і там перебудьте, аж поки не вийдете. А входячи в дім, вітайте його, промовляючи: Мир дому цьому! І коли буде достойний той дім, нехай зійде на нього ваш мир; а як недостойний він буде, то мир ваш нехай до вас вернеться. А як хто вас не прийме, і ваших слів не послухає, то, виходячи з дому чи з міста того, обтрусіть порох із ніг своїх. Поправді кажу вам: легше буде країні содомській й гоморській дня судного, аніж місту тому! (від Матвія 10:1-5-15) Оце посилаю Я вас, як овець між вовки. Будьте ж мудрі, як змії, і невинні, як голубки. Стережіться ж людей, бо вони на суди видаватимуть вас, та по синагогах своїх бичувати вас будуть. І до правителів та до царів поведуть вас за Мене, на свідчення їм і поганам. А коли видаватимуть вас, не журіться, як або що говорити: тієї години буде вам дане, що маєте ви говорити, бо не ви промовлятимете, але Дух Отця вашого в вас промовлятиме. І видасть на смерть брата брат, а батько дитину. І діти повстануть супроти батьків, і їх повбивають. І за Ім'я Моє будуть усі вас ненавидіти. А хто витерпить аж до кінця, той буде спасений. А коли будуть вас переслідувати в однім місті, утікайте до іншого. Поправді кажу вам, не встигнете ви обійти міст Ізраїлевих, як прийде Син Людський. (від Матвія 10:1-16-23) Учень не більший за вчителя, а раб понад пана свого. Доволі для учня, коли буде він, як учитель його, а раб як господар його. Коли Вельзевулом назвали господаря дому, скільки ж більше назвуть так домашніх його! Але не лякайтеся їх. Немає нічого захованого, що воно не відкриється, ані потаємного, що не виявиться. Що кажу Я вам потемки, говоріть те при світлі, що ж на вухо ви чуєте проповідуйте те на дахах. І не лякайтеся тих, хто тіло вбиває, а душі вбити не може; але бійтеся більше того, хто може й душу, і тіло вам занапастити в геєнні. Чи не два горобці продаються за гріш? А на землю із них ні один не впаде без волі Отця вашого. А вам і волосся все на голові пораховано. Отож, не лякайтесь, бо вартніші ви за багатьох горобців. Отже, кожного, хто Мене визнає перед людьми, того перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я. Хто ж Мене відцурається перед людьми, того й Я відцураюся перед Небесним Отцем Моїм. (від Матвія 10:1-24-33) Не думайте, що Я прийшов, щоб мир на землю принести, Я не мир принести прийшов, а меча. Я ж прийшов порізнити чоловіка з батьком його, дочку з її матір'ю, і невістку з свекрухою її. І: вороги чоловікові домашні його! Хто більш, як Мене, любить батька чи матір, той Мене недостойний. І хто більш, як Мене, любить сина чи дочку, той Мене недостойний. І хто не візьме свого хреста, і не піде за Мною слідом, той Мене недостойний. Хто душу свою зберігає, той погубить її, хто ж за Мене погубить душу свою, той знайде її. Хто вас приймає приймає Мене, хто ж приймає Мене, приймає Того, Хто послав Мене. Хто приймає пророка, як пророка, той дістане нагороду пророчу, хто ж приймає праведника, як праведника, той дістане нагороду праведничу. І хто напоїть, як учня, кого з малих цих бодай кухлем водиці холодної, поправді кажу вам, той не згубить нагороди своєї. (від Матвія 10:1-34-42) І сталось, коли Ісус перестав навчати дванадцятьох Своїх учнів, Він звідти пішов, щоб учити, і по їхніх містах проповідувати. Прочувши ж Іван у в'язниці про дії Христові, послав через у... Бо скорбота велика настане тоді, якої не було з первопочину світу аж досі й не буде. І коли б не вкоротились ті дні, не спаслася б ніяка людина; але через вибраних дні ті вкоротяться. Тоді, як хто скаже до вас: Ото, Христос тут чи Отам, не йміть віри. Бо постануть христи неправдиві, і неправдиві пророки, і будуть чинити великі ознаки та чуда, що звели б, коли б можна, і вибраних. Оце Я наперед вам сказав. А коли скажуть вам: Ось Він у пустині не виходьте, Ось Він у криївках не вірте! Бо як блискавка та вибігає зо сходу, і з'являється аж до заходу, так буде і прихід Сина Людського. Бо де труп, там зберуться орли. (від Матвія 24:1-21-28) І зараз, по скорботі тих днів, сонце затьмиться, і місяць не дасть свого світла, і зорі попадають з неба, і сили небесні порушаться. І того часу на небі з'явиться знак Сина Людського, і тоді заголосять всі земні племена, і побачать вони Сина Людського, що йтиме на хмарах небесних із великою потугою й славою. І пошле Анголів Своїх Він із голосним сурмовим гуком, і зберуть Його вибраних від вітрів чотирьох, від кінців неба аж до кінців його. Від дерева ж фіґового навчіться прикладу: коли віття його вже розпукується, і кинеться листя, то ви знаєте, що близько вже літо. Так і ви: коли все це побачите, знайте, що близько, під дверима! Поправді кажу вам: не перейде цей рід, аж усе оце станеться. Небо й земля проминеться, але не минуться слова Мої! (від Матвія 24:1-29-35) А про день той й годину не знає ніхто: ані Анголи небесні, ані Син, лише Сам Отець. Як було за днів Ноєвих, так буде і прихід Сина Людського. Бо так само, як за днів до потопу всі їли й пили, женилися й заміж виходили, аж до дня, коли Ной увійшов до ковчегу, і не знали, аж поки потоп не прийшов та й усіх не забрав, так буде і прихід Сина Людського. Будуть двоє на полі тоді, один візьметься, а другий полишиться. Дві будуть молоти на жорнах, одна візьметься, а друга полишиться. Тож пильнуйте, бо не знаєте, котрого дня прийде Господь ваш. Знайте ж це, що коли б знав господар, о котрій сторожі прийде злодій, то він пильнував би, і підкопати свого дому не дав би. Тому будьте готові й ви, бо прийде Син Людський тієї години, коли ви не думаєте! (від Матвія 24:1-36-44) Хто ж вірний і мудрий раб, якого пан поставив над своїми челядниками давати своєчасно поживу для них? Блаженний той раб, що пан його прийде та знайде, що робить він так! Поправді кажу вам, що над цілим маєтком своїм він поставить його. А як той злий раб скаже у серці своїм: Забариться пан мій прийти, і зачне бити товаришів своїх, а їсти та пити з п'яницями, то пан того раба прийде дня, якого він не сподівається, і о годині, якої не знає. І він пополовині розітне його, і визначить долю йому з лицемірами, буде плач там і скрегіт зубів! (від Матвія 24:1-45-51) Тоді Царство Небесне буде подібне до десяти дів, що побрали каганці свої, та й пішли зустрічати молодого. П'ять же з них нерозумні були, а п'ять мудрі. Нерозумні ж, узявши каганці, не взяли із собою оливи. А мудрі набрали оливи в посудинки разом із своїми каганцями. А коли забаривсь молодий, то всі задрімали й поснули. А опівночі крик залунав: Ось молодий, виходьте назустріч! Схопились тоді всі ті діви, і каганці свої наготували. Нерозумні ж сказали до мудрих: Дайте нам із своєї оливи, бо наші каганці ось гаснуть. Мудрі ж відповіли та сказали: Щоб, бува, нам і вам не забракло, краще вдайтеся до продавців, і купіть собі. І як вони купувати пішли, то прибув молодий; і готові ввійшли на весілля з ним, і замкнені двері були. А потім прийшла й решта дів і казала: Пане, пане, відчини нам! Він же в відповідь їм проказав: Поправді кажу вам, не знаю я вас! Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли прийде Син Людський! (від Матвія 25:1-1-13) Так само ж один чоловік, як відходив, покликав своїх рабів і передав їм добро своє. І одному він дав п'ять талантів, а другому два, а тому один, кожному за спроможністю його. І відійшов. А той, що взяв п'ять талантів, негайно пішов і орудував ними, і набув він п'ять інших талантів. Так само ж і той, що взяв два і він ще два інших набув. А той, що одного взяв, пішов та й закопав його в землю, і сховав срібло пана свого. По довгому ж часі вернувся пан тих рабів, та й від них зажадав обрахунку. І прийшов той, що взяв п'ять талантів, приніс іще п'ять талантів і сказав: Пане мій, п'ять талантів мені передав ти, ось я здобув інші п'ять талантів. Сказав же йому його пан: Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого! Підійшов же й той, що взяв два таланти, і сказав: Два таланти мені передав ти, ось іще два таланти здобув я. Сказав йому пан його: Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого! Підійшов же і той, що одного таланта взяв, і сказав: Я знав тебе, пане, що тверда ти людина, ти жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав. І я побоявся, пішов і таланта твого сховав у землю. Ото маєш своє… І в...

Патріарх Філарет: «Москва розколола українську церкву і не дає їй об’єднатися»

 

Рівно 20 років тому, в 1992 році, була створена Українська Православна Церква Київського Патріархату, третім Предстоятелем якої через три роки став Патріарх Філарет. Про те, як створювався Київський Патріархат і яке місце в православному світі посідає сьогодні, про Москву, Кирила, Януковича, піст та Великдень нам з вами пощастило дізнатися з перших уст – від самого Патріарха Української Православної Церкви Київського Патріархату Філарета в останні дні посту, що передують святу Світлого Воскресіння Христового.

– Ваша Святість, чи правда, що Україна – найбільша православна країна? Скільки на Київщині церков і соборів Київського Патріархату і скільки Московського?

– Те, що Україна є найбільшою християнською державою, я не можу цього сказати. Але те, що Україна порівняно з європейськими державами найбільш релігійна – це так. І підтвердженням цього є будівництво храмів. Лише за роки незалежності зведено більше 3 тисяч храмів. Більше 3 тисяч! В жодній країні, яка знаходилася чи то в Радянському Союзі, чи то в соціалістичному таборі, й близько не побудували стільки храмів, скільки Україна за останні роки. Для прикладу візьмемо Росію. Я не знаю, чи побудовано там бодай тисячу храмів.

 

– Хоча зруйновано було однаково – що в нас, що в них?

– Зруйновано в Україні було більше, тому що в нас храми знищувались, а в Росії лише закривалися. Тому в Україні йде будівництво, а в Росії – відновлення храмів.

По-друге – те, що ми бачимо в храмах багато дітей і молоді. Ось зараз закінчується Великий піст, і я бачу, що приходить молодь сповідуватися і причащатися. Це свідчить про те, що віра в них не показова, не заради моди. Але це не значить, що в Україні нема такої розбещеної молоді. Тут теж усе це є. Але коли ми беремо в порівнянні, то Україна поки що знаходиться в такому вигідному положенні. Особливо цим вирізняється Західна Україна і частково Центральна.

Велике значення для відродження релігійності та духовності має викладання християнської етики в школах. От якщо взяти Україну в цілому, то на Галичині, в Західній Україні, майже в кожній школі викладається християнська етика. А якщо взяти Схід, там, навпаки, вона викладається де-не-де.

Стосовно Київщини. Тут найбільш потужними є дві церкви – Українська Православна Церква Київського Патріархату і Московського. Київський Патріархат в Києві й Київській області має приблизно 500 парафій. Є райони, де має перевагу Київський Патріархат, а є райони, де має перевагу Московський. Але ми дотримуємось такого положення, що рано чи пізно в Україні буде одна Православна Церква, тож ми не повинні підкреслювати різницю між нами. Навпаки, ми говоримо, що сповідуємо одну й ту ж православну віру, що всі ми українці, живемо в українській державі і тому мусимо належати до однієї церкви.

– А що Ви можете сказати про храми, які є на Київщині? Які з них унікальні і чим?

– Звичайно, що в Київській області є храми унікальні. От, наприклад, Переяслав-Хмельницький. Там храм Вознесіння Господнього. Діючий. Поки що там знаходиться музей-діорама...

– Але ж його забрано до Московського Патріархату?

– Ні. Вони хочуть забрати. Але дзвіниця наша. І ми служимо там

– У музеї кажуть, що діораму немає куди перенести й немає за що...

– Там будується приміщення для того, щоб перенести цей музей. А ось в Яготині зараз йде боротьба за храм. Він є пам’яткою архітектури, але був зруйнований. Тепер його відновили. І ми там не тільки освячували місце, але й гроші давали на відновлення. А тепер Московський Патріархат хоче його забрати собі. І влада яготинська хотіла на минулому тижні храм їм передати.

– Але яке відношення має влада до храму?

– А тому що цей храм відновлюється за кошти держави. Ми лише допомогли. На сесії міської ради храм хотіли передати Московському Патріархату. Але зібралися люди, громадські організації піднялися й не дали провести цю сесію. Був великий скандал. Влада змушена була закрити сесію і перенести розгляд цього питання на тиждень. А ми будемо за нього боротись.

Є ще унікальний храм в Пархомівці, під Білою Церквою. Це пам’ятник архітектури і головне – живопису.

Утім, переважна більшість храмів Київщини новозбудовані.

– 14 квітня до Києво-Печерської лаври з Єрусалима привезуть священний вогонь. А де братимете священний вогонь ви – у Лаврі чи в Єрусалимі?

– Річ у тім, що раніше ніхто цей вогонь не возив. Їхали до Гробу Господнього, молились і були свідками появи цього благодатного вогню. А після того як Україна отримала свою державність, почали їздити туди за вогнем. Така акція на державному рівні почалася за Президента Віктора Ющенка. Їздили до Єрусалима, брали благодатний вогонь, а потім у Святій Софії збиралися представники всіх областей, котрі в суботу на літаках розвозили цей вогонь по всій Україні. Тепер теж цю традицію продовжують, але вже не на державному рівні. Тепер Лавра везе собі цей благодатний вогонь, з Київського Патріархату теж їдуть і теж привозять.

Цього року поїде брат екс-президента – Петро Андрійович Ющенко. Він і раніше їздив, і торік, і в цьому році поїде. Тож благодатний вогонь буде і в Лаврі, і скрізь.

– А чому благодатний вогонь виникає саме на православну Пасху? Католики святкують без вогню?

– Є два календарі – григоріанський і юліанський. Світ живе за григоріанським календарем. І частина церков живе за цим календарем, а 5 церков живуть за юліанським.

– І не хочете ніколи і ні за що це змінити?

– Не ми не хочемо. Народ не хоче. Тому що в 20-і роки російська церква, до якої належали й ми, перейшла на григоріанський календар. Але люди на Різдво Христове не приходили до храму, святкували за старим стилем.

А що стосується вогню, то це тільки православна традиція. У католиків такої немає. Їм вогонь не треба. Бо він з’являється в православному храмі, а не в католицькому.

– Тоді виникає інше запитання. Чому в тому ж Єрусалимі католицьке Різдво святкується значно ширше і гучніше за православне?

– Тому що 25 грудня Різдво Христове святкують разом і католики, і протестанти, і православні християни. Лише 5 церков дотримуються юліанського календаря. До них належать: Єрусалимська, Російська, Сербська, Грузинська і Українська.

На Заході більше святкують Різдво Христове. А менш значуще для них Воскресіння Христове. У нас навпаки. Тому що якби не було Воскресіння, то й християнства не було б. Бо Різдво було заради Воскресіння.

– А що зараз відбувається у релігійному світі взагалі?

– Існують різні релігії. Але релігія може бути істинною одна. Всі релігії не можуть бути істинними. Чому? А тому що Бог один. Не може бути в кожній релігії свій Бог. Це до християнства кожен народ мав своїх богів. Греки – своїх, римляни – своїх, українці – своїх, індуси – своїх. Кожен народ мав своїх богів. Але вони не боги. Вони – божки. І тільки Бог, якого проповідує християнство, – єдиний істинний Бог.

– Але ж так кажуть і мусульмани, і католики...

– Бог, якого сповідують християни, якого сповідують іудеї, якого сповідують мусульмани, – один. Оці три релігії сповідують одного Бога. Але вчення про Бога у цих трьох релігій різне. Яка різниця між християнським Богом і іудейським? А вона в тому, що християни вірять в єдиного Бога, але в трьох Особах – Отця, Сина і Святого Духа. Іудеї не вірять у Святу Трійцю. Тільки  в єдиного Бога. Мусульмани вірять теж в єдиного Бога. Визнають і Ісуса Христа. Іудеї Ісуса Христа не визнають, а мусульмани визнають, але тільки як пророка, який менший за Магомета.

Аллах – арабською «Бог». Так ось, вони в Бога вірять, але не вірять у Святу Трійцю, не вірять в Ісуса Христа як Сина Божого. Тільки як у пророка. А християни сповідують, що Ісус Христос є Син Божий, тобто Бог, Творець світу.

Іудеї Христа не вважають Месією, Спасителем. Вони чекають, що месія ще прийде. А от Христа відкидають. І не вірять в нього як у Месію, Спасителя. І вони видали Його для розп’яття.

А якщо взяти язичницькі релігії, в тому числі й українські. Даждьбог, Перун, Ярило – все це видумка людська. І в чому безумство людини? У тому, що вона поклоняється не Богу, а творінню якомусь. Перун створив цей світ? – Ні. А якщо він не створив світ, який він Бог?

Це свідчить про те, що розум людський затьмарений. Вірять у безумство, а в істину не вірять. Ви візьміть атеїстів. Теж безумні. Атеїсти з’явилися не в 20-му і не в 18-му столітті. Атеїсти були ще до нової ери. Греки були філософи-атеїсти, які не вірили в існування будь-яких богів. І пророк Давид, який жив ще за тисячу років до Різдва Христового, тобто до нової ери, і той казав своєму сину: «Говорить безумний: немає Бога». Отже, невіра в Бога – старі погляди людини. Але якщо Бога нема, то звідки взявся світ? Якщо ти не знаєш, кажи: «Не знаю», а не говори, що цей світ не створений Богом. Кажи: «Не знаю». А то ж ти говориш, що він сам виник.

Якщо ви візьмете людину, яка народжується. У його генах закладена вся інформація про майбутню людину. Це випадково? А раз невипадково, значить, не знаєш, звідкіля цей світ. А Бог тобі відкрив очі і сказав, що Я створив цей світ, Бог.

Тепер головне. Хто говорить про те, що Бог створив світ? Його пророки, яким Бог відкрив і про створення світу, і про пришестя Спасителя – Сина Божого Ісуса Христа.  Філософи-греки говорять інше. Буддисти говорять ще інше. Тепер постає запитання: у що повинен я вірити? Кому? Ісусу Христу? Апостолам? Чи Магомету? Чи Будді? Чи Конфуцію? Чи атеїстам? Кому я повинен вірити? Вірити я повинен тому, хто дає докази беззаперечні. Такому я повинен вірити. Які докази? – Воскресіння з мертвих. Вірити треба Тому, Хто воскрес із мертвих. Раз Він воскрес із мертвих, то значить Він говорить правду. І Той, Хто воскрес із мертвих, сказав: «Я є Істина». І ось в цю істину і треба вірити. Її приймати. Тому що це говорить Бог. А те, що Він Бог – доказ Його воскресіння.

– Ваша Cвятосте, а які відносини в сьогоднішньому світі між різними релігіями?

– Відносини різні. В одних країнах вони толерантні, як, наприклад, у західних державах. Тут іудеї, християни різних конфесій, мусульмани живуть у мирі та злагоді. В Америці теж живуть усі мирно. А в арабському світі – ні. Там мусульмани переслідують християн.

– Але ж тепер не рідкість, коли мусульмани одружуються з християнками?

– Женяться араби на християнках у християнських країнах. А одружитися мусульманину з християнкою в Арабських Еміратах неможливо, бо зараз іде жорстоке переслідування християн у мусульманських країнах – і католиків, і православних, і протестантів.

– А чи немає певної експансії на православ'я з боку католиків?

– В історії таке було. Були релігійні війни в Європі між католиками і протестантами. Православних там майже не було, тож і протистояння між православними і католиками не було. На Близькому Сході колись точилася боротьба між православними і католиками. В XII–XIII століттях були хрестові походи. Під приводом захисту християнських святинь католики руйнували святині православні. Тому на Сході, наприклад греки, дуже негативно й досі ставляться до католиків.

– А вже в наші часи в Західній Україні такого протистояння хіба не було?

– Було. В 90-і роки. І досить жорстоке протистояння. Його причиною було те, що за радянської влади греко-католицька церква була заборонена. А потім вони із підпілля вийшли і захотіли повернути собі храми, які належали православним. І ось за храми боротьба й велась. А потім, коли побудували храми і православні, і католики, то причина ворожнечі відпала.

– А чому ж тоді православна церква завжди виступає проти приїзду Папи Римського?

– Не православна церква, а Московська церква. Київський Патріархат не протестував проти приїзду Папи Римського ніколи.

– Чому так?

– Тому що Москва вважає, що католики зруйнували їхню церкву на Галичині. Храмів Московського Патріархату тепер там майже немає. Московська церква у Західній Україні зазнала фіаско. І після того як там греко-католики і Автокефальна церква перебрали собі парафії Московського Патріархату, Москва виступила проти греко-католицької церкви зокрема і проти католиків узагалі.

– А хіба греко-католики і католики – не одне й те ж саме?

– Не одне й те ж. Хоч обидві є католицькою церквою, але різниця між ними існує. Греко-католики дотримуються віровчення католицького, а зовнішні обряди в них православні.

Колись у католицькій Польщі католицькі єпископи були депутатами в сеймі, тобто мали владу. А православних єпископів до сейму не допускали. Тож їхні права були принижені. Їм сказали: якщо ви будете в єдності з Римом і з Папою, то й ви будете сидіти в сеймі. І тоді православні єпископи, бажаючи бути в сеймі, тобто мати владу на рівні з католицькими єпископами, погодились увійти в єдність з Римом. І це було вирішено на Брестському соборі в 1596 році. Це єпископи так вирішили…

– Греко-католики, як і католики, відносяться до Ватикану. А яка структура в православній церкві? Яке відношення до нас має, скажімо, той же Варфоломій?

– У католицькій церкві Папа на весь світ один. І католиком може бути тільки той, хто визнає Папу. Православна структура інша. Тут кожен народ – грецький, український, грузинський, болгарський, сербський, арабський – має свого Патріарха, свого Владику, але на території цього народу.

– То тоді хто такий Вселенський Патріарх?

– Він перший серед усіх 15 православних церков.

– А чи є у православ'я якийсь міжнародний вищий орган?

– Це Вселенський собор. Зараз готується Всеправославний собор. Але він уже готується 40 чи 50 років. І невідомо, буде він чи ні, а якщо й буде, то коли.

– А що б ви сказали людині, яка з Богом у серці, але з тих чи інших причин не дотримується постів?

– Якщо говорити про Пасху, то тут головне не піст. Головне – це подія, яку ми святкуємо на Пасху – Воскресіння Ісуса Христа. А яке відношення має Воскресіння Христа до кожного з нас?  Відношення пряме. Якщо Він Воскрес, то й усі воскреснуть. Незалежно від того, вірить людина в це чи не вірить. Від людини не залежить майбутнє воскресіння. А залежало воно від Воскресіння Ісуса Христа. Якби Христос не Воскрес, то ніхто б і з нас не воскрес. Смерть панувала б над людським родом. А оскільки Христос Воскрес, це значить, що переможена смерть у людській природі.

Піст – це що? Це утримання від гріха. Не від їжі, а від гріха. А утримання від їжі допомагає нам утримуватися від гріха. Бо той, хто нап'ється в дні посту, від гріха не втримається. А той, хто примусив себе утримуватись від їжі, той може примусити себе не робить гріха.

Але утримання від гріха – це тільки половина того, що ми повинні робити. А друга половина – робити добро. Якщо людина не має їжі – дай. Якщо у в'язниці – відвідай. Якщо потребує допомоги – допоможи.

– Якщо ми вже заговорили про милість і про добро, то доречно було б згадати ваше звернення і представників інших церков до Президента Віктора Януковича з приводу того, щоб помилувати Юлію Тимошенко.  Днями він вас збирав і пояснював, чому не може її помилувати. Чому ви це зробили і що вам відповів Президент?

– Ми зробили це тому, що Христос сказав: «Коли я був у в'язниці, ви не відвідали мене. І тому будуть вам вічні страждання…» І коли апостоли запитали: «А коли ми тебе бачили у в'язниці?», Христос відповів: «Те, що ви не зробили одному з малих цих, те ви не зробили й мені». Тому ми сказали Президенту, щоб він помилував Тимошенко.

Він нам сказав, що не має права цього зробити, бо за Указом треті особи не мають права просити про помилування. Тільки засуджені. А вона не хоче за себе просити, бо якщо вона просить помилування, значить, визнає свою провину. А вона своєї провини не визнає. Тому й не просить.

Ми тоді попросили його, щоб він змінив цей Указ. Щоб просити про помилування могла не тільки засуджена особа, а й третя особа.

А далі все залежатиме від людини, від душі Президента. Бог дав свободу першим людям. Ви можете з'їсти, але я вам кажу – не їжте. А диявол каже: їжте, станете богами. І ось від людини залежить, кого послухати – Бога чи диявола. Так і тут.

Ми спочатку звернулися письмово. А потім Президент нас запросив до себе, щоб пояснити ситуацію, яка складається. Я йому сказав, що ми прийшли до нього як до Пілата, який сказав, що я маю владу, щоб простити тебе, і маю владу розіп'яти тебе. І питає в іудейського народу: «Кого ви хочете, щоб я до Пасхи відпустив: Варраву, розбійника, який вчинив вбивство, чи Христа, якого ви називаєте царем? Кого?» Вони закричали: «Варраву відпусти, а царя розіпни». І він відпустив. Таку владу мав. І цей має владу. Тож ми просимо: відпусти, хоч вона і засуджена, ми не втручаємося в те, справедливо чи несправедливо, не наша це справа, але те, що нам належить просити, ми і просимо.

– Але Янукович нічого навіть не пообіцяв?

– Янукович сказав, що зараз іде нове слідство, що є нові звинувачення. Це одне. Друге те, що нині працює комісія, яка розбирає можливості клопотати за засуджених третім особам.

– Слідом за Великоднем починається Поминальний тиждень. Для нас згадувати близьких, молитися за них важливо, а чи має це значення для них, тих, кого вже немає з нами?

– Церква закликає поминати спочивших не тільки в пасхальні дні. Вона закликає молитися за померлих протягом року, впродовж усього життя. Для чого це? А для того, що померла людина у тому житті допомогти собі не може, якщо вона грішна. Бо покаятися після смерті неможливо. Є одна тільки можливість – молитва живих за померлих. І тому ми щодня молимося за них. Це язичники поминали, тризни влаштовували. І зараз багато хто приходить на цвинтар поминати. Але треба на могили приходити не поминати, а молитися за померлих. Коли ви проходите на могилу, випили, то це називається пом'янули. А ви повинні прийти на могилу і на ній помолитися за прощення гріхів. Оця молитва померлому допоможе. А якщо вип'єш, то собі додаси гріхів, і за тебе потім доведеться комусь молитися…

– А чому поминання найбільш популярне саме в пасхальні дні?

– Тому що ми засвідчуємо нашу віру у воскресіння. Не тільки Воскресіння Ісуса Христа, а й воскресіння того, хто помер. Це наша віра в його воскресіння. А якщо ми не віримо в Його Воскресіння, то чого прийшли сюди?

– А чим особисто для вас є ці поминальні дні?

– Для Патріарха, як і для всіх, це час молитви за померлих. Я молюсь за батьків. За свого батька, який пішов на фронт, коли мені було 14 років, і він просив мене молитися за нього. Мій обов'язок, поки я живий, молитися за батька. Не тому, що він просив. Мати, наприклад, не просила, але я молюся й за неї. За братів молюсь. За родичів, за друзів, за священиків, за єпископів, за всіх, з ким я в житті зустрічався. За всіх молюсь.

– Не так давно Київщиною, та й не тільки, прогриміло кілька гучних справ з приводу вилучення з тіл померлих певних фрагментів для подальшої трансплантації. Як відомо, у Верховній Раді готується відповідний законопроект, який повинен узаконити такі вилучення навіть без згоди близьких. Ваша точка зору на цю проблему.

– Це порушення свободи. Якщо помер чоловік, а його дружина проти того, щоб його тіло розрізали на шматки і роздавали, то виходячи з цього церква буде проти такої наруги над тілом померлого.

– Багато розмов викликав і законопроект, створений на прохання церкви щодо заборони абортів. Чому церква саме тепер, в цей непростий час, виступила з ініціативою про заборону абортів?

– Аборт – це гріх. Це вбивство людини, яка вже сформована в утробі матері. Під яким би приводом ви не вбивали, ви вбиваєте майбутню людину.

Церква проти тому, що це вбивство. Є заповідь божественна: «Не вбивай!» Далі. Це наносить суспільству, народу велику шкоду. Це – вимирання нації.

Чому в нас неміцні шлюби? А тому що не виховують дітей, не готують до життя, до шлюбу. Людина повинна бути відповідальною за свої вчинки.

– А що робити тим жінкам, які це робили і відчувають гріх на душі? І його треба спокутувати. У Києві, люди кажуть, є лише одна церква Святого Макарія, яка знаходиться на вул. Стара Поляна, 46, де правляться панахиди по дітях, які були вбиті абортами чи викиднями. Як може жінка спокутувати свій гріх?

– У даному випадку молитися треба не за дитину, яку вбили, бо вона не винна, не грішна, бо ще навіть не народилася. Тому церква не встановила молитов за тих, хто не народився. А молитися треба за винних у цьому гріху, тобто за матір. І батька теж. Бо без нього не було б цієї дитини. Винні обоє – і батько, і мати. За них слід молитися.

– Є таке село Оленівка на Васильківщині. Там в одній садибі закипіла вода в колодязі. Бабки лікують людей, виганяють біса уже 6 років. Як ви до цього ставитесь?

– Усе це бісівська справа. Для чого? Щоб відволікти людину від Бога.

– Вони посилають людей до церкви...

– Посилають у церкву, а служить у церкві людина, яка служить дияволу. І такі люди ікони вішають у своїх приміщеннях. Для чого? Для того, щоб обманути людину. Бо якщо ви не бачите ікони, то скажете – тут щось нечисте. А коли бачите ікону, то у вас уже критичний розум трохи притихає. А якщо вона ще й молитву прочитає, то у вас з'являється віра до цієї людини. Таким чином, диявол, злі духи збивають людину з правильного шляху. Через отакі чуда чи незвичайні явища. А є прямий шлях. Звертайся безпосередньо до Бога з молитвою і вірою…

– Є багато грішних людей, які б хотіли піти до церкви, сповідатися, причаститися. Але тут на заваді стоїть священик. Адже священика від Бога не часто зустрінеш. І це заважає людині розкрити душу перед Богом. Це заважає сповідатися. Що ви можете порадити такій людині?

– Знайти такого священика, якому ви можете розповідати.

– Чи справді існує в наш час таємниця сповіді?

– Ви можете покладатися на священика, навіть якщо він поганий, нечуйний. Він не розповість таємниці сповіді.

– Розкажіть, будь ласка, про становлення Київського Патріархату. Про те, що відбувалося 20 років тому.

– Коли при Горбачові в Радянському Союзі виникла гласність, свобода, демократія, тоді з'явилася думка про розширення прав республік. І в Україні заговорили про розширення прав Української Республіки. А я тоді був Місцеблюстителем Московського патріаршого престолу. Патріарх помер, а я Місцеблюститель. І я на Соборі порушив питання про розширення прав Українського Екзархату. Тоді змінили назву Український Екзархат на Українську Православну Церкву. І коли змінили назву, я нагадав їм, що коли Київська Митрополія приєднувалася до Московського Патріархату, тоді Московський Патріарх обіцяв, що будуть збережені права Київської Митрополії, які вона мала, будучи в складі Константинопольського Патріархату. А які права мала? Український єпископат обирав свого Предстоятеля, а затверджував Константинопольський Патріарх. І ще було багато таких дрібних привілеїв у Київських Митрополитів.

Я сказав, що ми хотіли б, щоб оці права повернули нам, українцям. І на соборі було прийнято рішення надати Українській Церкві ці права. Потім їх сформулювали в самостійну і незалежну в управлінні Українську Православну Церкву. Це значить, що Українська Церква уже не екзархат, що Українська Церква має право мати Священний Синод, обирати своїх єпископів, має право обирати голову, Предстоятеля своєї церкви, а Московський Патріарх тільки затверджує. І це було прийнято на Помісному Соборі, потім сформульовано в грамоті, яку Патріарх Олексій вручив мені як Предстоятелю Української Православної Церкви в Софійському соборі. Ця грамота є в мене.

Але це було в умовах існування Радянського Союзу. А коли він розвалився і Україна проголосила незалежність і свою державу, я порушив питання про те, що нам уже цього недостатньо. Є заповідь про те, що кожен народ повинен мати Першого Єпископа, Патріарха, незалежного від інших. Як незалежна держава ми маємо право не тільки Синод, а й Собори скликати. І ми скликали Собор 1–3 листопада 1991 року.  На ньому був представлений весь український єпископат, були представники всіх єпархій – духовенство, представники монастирів, духовних навчальних закладів, тобто це був повноцінний Собор. На ньому було вирішено, що нам потрібна Автокефальна церква, повністю незалежна від інших, оскільки ми незалежна держава. Одностайно проголосували, всі підписали, кожен член Собору підписався за автокефалію.

Ми звернулися з цим до Московського Патріарха, щоб вони погодились на нашу автокефалію, а вони замість того щоб погодитись, – бо в нас всі права були, ми діяли законно, – вирішили ініціатора, тобто мене, усунути з посади Предстоятеля Української Церкви, митрополита Київського. Замість того щоб розглядати питання автокефалії, вони зайнялися мною. І думали, що якщо вони мене усунуть, то усунеться й сама проблема автокефалії.

Весь Собор, який проходив у Москві в 92-му році, був спрямований на те, щоб мене умовити подати прохання про відставку. Умовити, щоб я добровільно відмовився, бо причини зняти мене не було. А я сказав – ні, я добровільно не піду. Мене обрав Собор. Обрав єпископат. Я хочу служити, звільнятися не буду.

Коли ж вони відчули, що я не відмовлюся, вирішили зробити це через Харківський Собор. Хто вони? Хто вирішив? Вирішили російські спецслужби разом з нашими українськими. Це підспудна версія, те, що на поверхню не виходило. А ініціатором Харківського Собору були: Патріарх Олексій, Патріарх нинішній Кирило, Володимир – нинішній Предстоятель Української Церкви Московського Патріархату, Никодим Харківський, Житомирський Іов і ще деякі. Так ось, вони були виконавцями усунення мене через Харківський Собор.

Але цей Харківський Собор був незаконним. Чому? Тому що собори має право скликати лише Предстоятель. Тож лише митрополит Київський мав скликати цей Собор. А я його не скликав. Скликав його Харківський єпископ, митрополит Никодим. А він не мав права цього робити. Це якби Верховну Раду скликав не голова Верховної Ради, а якийсь там депутат чи голова фракції. Як депутат не має права скликати Верховну Раду, так і Харківський ієрей не мав права скликати Собор. Та він скликав. Хто йому допомагав і чому українські архієреї послухали Харківського митрополита? Чому? Він же не Предстоятель і влади над ними не має. Та вони послухали і поїхали. А тому, що їх примусило СБУ.

Раніше без дозволу КДБ ні призначення єпископа, ні звичайного священика не можна було здійснити. Це зараз кого ми хочемо, того й ставимо і маємо таку свободу, якої ніколи не мали. А в радянські і післярадянські часи єпископи знали, що треба зважати на те, що органи держбезпеки говорять, інакше їх всіх познімають.

Отож під натиском спецслужб зібрали всіх у Харкові єпископів. І коли цей Собор проходив уночі, повимикали всі телефони, нікого не допустили стороннього, крім СБУ, яке знімало цей Собор. Потім вони демонстрували фільм «Анатомія розколу». І там вирішили Філарета зняти і обрати Володимира Сабодана Предстоятелем Української Православної Церкви. Це стало початком розділення Української Церкви, яка до того часу була єдиною.

Якби цього Харківського Собору не було, Українська Церква була б єдиною, але в складі Московського Патріархату. А оскільки ми маємо постанову Помісного Собору про автокефалію 91-го року, то ми б звернулися до Константинопольського Синоду, щоб він нам допоміг.

– А він не хоче сьогодні допомогти?

– А зараз це питання ускладнилося тим, що церква розділена. І я до Варфоломія звертався ще в 92-му році. Він каже – ви ж розділені, об'єднайтесь. І тепер Москва, розуміючи, що Константинополь може погодитись на визнання нашої автокефалії, але за умови, що ми об'єднаємося в одну Церкву, то Москва тепер не дає нам можливості об'єднатися.

– Що вони роблять?

– Вони на мене наклали анафему. Не дають можливості спілкуватися єпископам Київського Патріархату і Московського, бояться, щоб ми не почали переговори про підготовку діалогу.

Тому об'єднатися ми не можемо, а Константинополь через це, та й не тільки через це, а ще й тому, що Москва погрожує, мовляв, якщо Константинополь втрутиться в цю справу, то вона розділить все православ'я. Не тільки українське, а всю Православну Церкву.

– А Патріарх Володимир Романюк – коли він з'явився в Київській православній церкві і як?

– Коли після Харківського Собору Церква, яку я очолював, розділилася,  тоді ми з одним Почаївським єпископом Яковом Панчуком поставили ще двох єпископів. І нас стало чотири. І чотири єпископи плюс духовенство вирішили об'єднатися з Автокефальною церквою. Це було в 1992 році. Так утворився Київський Патріархат. Від об'єднання частини Української Православної та Автокефальної церкви. Обрали Патріархом Мстислава. Він тоді очолював Автокефальну церкву. Коли помер Патріарх Мстислав, обрали Володимира Романюка. Він став другим Патріархом Київського Патріархату. А коли в 1995 році помер Володимир Романюк, обрали вже мене. Я – третій Патріарх Київського Патріархату.

– У ЗМІ були повідомлення, що ви намагалися відстояти Києво-Печерську і Почаївську лаври, інші храми, які Москва намагається приватизувати. Як справи з цими речами?

– Тут не можна говорити поверхово. Треба заглибитися не туди, про що говорять, а в те, що рухає цим процесом.   Коли Кирило став Московським Патріархом, він вирішив в Української Православної Церкви відібрати статус самостійності й незалежності в управлінні, щоб безпосередньо він як Патріарх керував Українською Церквою. Не свій Предстоятель, не Володимир Сабодан, а сам напряму. І для цього він став їздити сюди по декілька разів на рік. Щоб звикали. Через це між Патріархом Кирилом і Володимиром стосунки погіршилися.

Для того щоб досягти своєї мети – позбавити Українську Церкву самостійності й незалежності – Кирило хотів мати подвійне громадянство – щоб він не тільки був громадянином Росії, а й громадянином України. Він також хотів мати резиденцію в лаврі і мав намір змінити титул – на Патріарх Московський, Київський і всієї Русі. Зараз він Патріарх Московський і всієї Русі. Офіційно про це не говорили, а пустили чутку для того, щоб відчути реакцію. Якщо не будуть особливо обурюватись, то добре, а якщо будуть, сказати, що це, мовляв, чутки. Далі – ідея руська віра. Звідки вона взялася? Виникла вона з того, що Україну треба до Росії притягнути.

А потім, коли Володимир захворів,  митрополит Одеський взяв на себе роль первоприсутствующего в Синоді. А до цього ще створили комісію зі зміни Статуту Української Церкви. Змінити статут в якому напрямку? Що єпископів поставляє в Україну Московський Патріарх. Тобто без згоди Кирила в Україні жодного єпископа не можна ставити.

Так ось, у цих умовах з'являється єдине клопотання про передачу Почаївської лаври, Києво-Печерської лаври, Феодосійського монастиря у власність церкви. Що це означає?

Зараз же ці храми належать Московському Патріархату, але вони знаходяться у власності держави. А вони хочуть передати їх у власність церкви. Оскільки церква одна, російська, а не українська, виходить – це святині російської церкви, а не української. У документах Московського Синоду нашу єпархію називають єпархією не Української Церкви, а єпархією Російської Церкви. Тоді власниками наших національних святинь стане Російська Церква.

Я зрозумів, куди відер дме, і написав лист Президенту, голові Верховної Ради, прем'єр-міністру, що ми протестуємо проти передачі. Тому що в Ніцці, у Франції є храм, який належить російській парафії, але яка знаходиться в складі Константинопольського Патріархату. І коли Росія подала позов до французького суду, щоб Росії повернули храм у Ніцці, французький суд віддав їй цей храм. Так ось, уявіть собі, що Росія зможе потім подати до суду, що Почаївська і Києво-Печерська лаври – це власність Росії, і їй ці храми віддадуть, як храм у Ніцці. А чому? Тому що побудувала в Ніцці в ті часи храм Росія. А тут скажуть – побудували Почаївську та Києво-Печерську лаври за часів Російської імперії, отже, це наша власність. Тому, знаючи всі ці підступності, ми протестуємо і будемо протестувати.

– На початку минулого року ви у своїх інтерв'ю зазначали, що Київський Патріархат до літа знищать. Що врятувало Київський Патріархат тоді і як є тепер?

– Коли Патріарх Кирило став Московським Патріархом, він став виступати про ліквідацію розколу в Україні. Що означає ліквідувати розкол в Україні? Це можна розуміти двояко. Перше. Об'єднання Московського і Київського Патріархату в єдину Українську Церкву, але таке об'єднання тягне за собою відокремлення від Москви, і я не думаю, що Патріарх Кирило думав саме так ліквідувати розкол. Він думав об'єднати, але приєднати до Москви. А що значить приєднати Київський Патріархат до Москви? Це значить ліквідувати Київський Патріархат. Раз він приєднався до Московського Патріархату, значить, його нема. Друге. Патріарх Кирило не один раз заявляв про те, що розкол можна ліквідувати тільки з допомогою української влади. Коли був Ющенко, він на це не сподівався. А коли обрали Януковича, то він думав, що Янукович може піти на це, бо він прихильник Московського Патріархату. Кирило думав, що ця влада може і силовими методами ліквідувати Київський Патріархат.

В Одесі секретар прес-служби митрополита Володимира заявив офіційно, що треба Київський Патріархат ліквідувати, як це зробив Симеон у Болгарії. І ось коли я зібрав усі ці факти, до всього приєдналося ще й те, що в Донбасі наш храм стали забирати силою. Якісь бізнесмени з'явилися і сказали, що ось ми вам дамо гроші на ремонт, тільки переходьте до Московського Патріархату. А священики не захотіли. І тоді вони підключили владу і силою хотіли захопити храм. Це – Донбас. На Київщині ми побудували храм у Макарові. За кошти Київського Патріархату. А вони переоформили цей храм на Московський Патріархат. У Рівненській області почали скликати населення та агітувати за перехід до Московського Патріархату.

І от коли я все це побачив, то й написав про намір ліквідувати Київський Патріархат. Коли я це написав, громадські організації, політичні партії, які підтримують Київський Патріархат, підняли свій голос на захист Київського Патріархату. Америка стала захищати, Європа. А ми маємо свої парафії в Північній, Латинській Америці, Португалії, Іспанії, Італії, Німеччині, Греції тощо. І коли піднялася ця хвиля, натиск спав. Бо побачили, що тут біди не оберешся.

– А в яких відносинах з владою ви зараз?

– Ми не сподіваємось, що влада нам допомагатиме. Аби не шкодила. І от зараз у нас на Київщині питання: Яготин. Там є Троїцький храм, який я освячував із самого початку. Ми давали туди гроші на добудову. А зараз місцева влада Яготина, отримавши вказівку, хоче передати храм Московському Патріархату. На сесії міської ради там піднявся такий ґвалт, що вирішили перенести цю сесію. Питання залишилося відкритим, але люди мовчати не будуть. І влада не може з цим не рахуватися.

Людмила ЦИБУЛЬКО, Антон ЩЕГЕЛЬСКИЙ

Вісті КИЇВЩИНИ

www.cerkva.info

 

Соціальний обмін:
Повернутися вгору